УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ ВСЕ ЦЕ ПОТРЕБУЄ НАШОГО ЗАХИСТУ ВЖЕ СЬОГОДНІ - СЕРГІЙ ОРЄХОВ

Гаряча лінія

Відправити в FacebookВідправити в Twitter

Ми будемо боротися до останнього…

Єрмаков Владислав Кузьмич – один із авторів першого Закону України «Про захист прав споживачів», не один рік присвятив створенню потужної структури Держспоживстандарту, нині – перший заступник генерального директора ДП «УкрНДНЦ» ділиться з нами своїм досвідом, знаннями та оцінкою проблем, які є в системі сертифікації та стандартизації.

 

– Владиславе Кузьмичу, в першу чергу як Ви оцінюєте важливість такої сфери як сертифікація і чи можете дати характеристику тому етапу, на якому ця сфера є в Україні сьогодні?

Перш за все, хочу нагадати про роль, яку відіграла сертифікація на початку 90-х років, коли у нас проходила лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. Тоді на споживчий ринок України потрапила велика кількість фальсифікованої, небезпечної і неякісної продукції. Перед Урядом виникла складна проблема, як захистити вітчизняний ринок. І тоді, в 1992 році, була введена система сертифікації, яка призупинила цей процес, правда не на всі 100%, та все ж таки відіграла велику роль у зменшенні надходження на український ринок недоброякісної продукції.

Щодо сучасного стану, то ми чітко повинні розуміти – у нас іде реформування системи технічного регулювання. Прикро, але під час цього реформування, посилаючись на європейський досвід, було знято з переліку обов’язкової сертифікації майже всі групи продовольчих товарів, залишивши тільки дитяче харчування, алкогольні та тютюнові вироби. Решта товарів потрапляє на ринок без сертифікатів відповідності. Дійсно в Європі за безпеку і якість продукції відповідає виробник. Але по-перше, європейський споживчий ринок і наш вітчизняний значно відрізняються, там якщо сметана 20% жирності, то вона 20%, не як у нас 18-15 відсотків, по-друге, відповідальність за випуск неякісної продукції в країнах ЄС і у нас це взагалі незрівнянні речі, підприємець в Європі у випадку випуску на ринок небезпечної та неякісної продукції ризикує майже всім, своїм майном, бізнесом, тощо, і по-третє, сертифікація повинна змінювати свій профіль і працювати вже як норма оцінки відповідності товарів на безпеку. В той же час, щоб працював цей механізм, нам потрібно розробити і впровадити велику кількість технічних регламентів. Тобто, сертифікацію потрібно було скасовувати з одночасним введенням технічних регламентів, які діють на той чи інший вид продукції. При цьому, під технічні регламенти обов’язково повинні бути розроблені стандарти, які слугують доказовою базою відповідності цієї продукції вимогам технічних регламентів. На жаль, цього у нас не робиться. У нас іде все окремо: скасовується сертифікація – а технічні регламенти дуже-дуже повільно розробляються та впроваджуються і як наслідок наш вітчизняний ринок наповнюється неякісною продукцією, про що свідчать дані Держспоживінспекції.

Яка перспектива? У нас немає іншого шляху, як розробляти і впроваджувати технічні регламенти. Від цього нам нікуди не відійти. І в найпершу чергу – розробляти технічні регламенти на харчові продукти. Скажімо, Росія вже давно впровадила технічні регламенти і на молочні, і на м’ясні, і на інші види продуктів харчування.

Якщо я не права, Ви мене поправте, думаю, що Україна втрачає свої позиції бути рівноправним членом у системі світової торгівлі через несвоєчасно прийняті технічні регламенти, за якими працюють виробники всіх країн. Якщо це так, то чим це може зашкодити, безпосередньо, кожному українському споживачеві?

Справа в тому, що реформування національної системи технічного регулювання (а це і сертифікація, і стандартизація, і оцінка відповідності, і метрологія, і система управління якістю тощо) у нас здійснюється безсистемно, непослідовно і без чіткого розуміння, що ми хочемо отримати за рахунок цього.

Якщо, наприклад, взяти систему стандартизації, а це головний чинник технічного регулювання, то процес реформування повинен здійснюватись за 3-ма напрямами:

* розробка і застосування гармонізованих національних стандартів з європейськими і міжнародними і, в першу чергу, які підпадають під Директиви ЄС «нового» підходу, і впровадження яких є умовою укладання Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів між Україною та Європейським Союзом;

* виконання в рамках Угоди про фінансування Програми підтримки галузевої політики, «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом»;

* реалізація заходів, передбачених як і в минулому, так і в цьому році Національним планом дій щодо впровадження Програми економічних реформ на 2012-2014 роки, затверджений Указом Президента України.

Ось такі три напрями, за якими ми повинні були б працювати. Але що у нас відбувається на сьогодні? Практично, починаючи з 2011 року, повністю призупинено фінансування робіт із стандартизації з державного бюджету, а вся система гармонізації стандартів фінансується з державного бюджету. Це замовлення держави. В минулому році були передбачені кошти в сумі 11,4 млн. грн., але жодної копійки не отримали ні Технічні комітети, як розробники, ні наш заклад, який робить експертизу та редагування проектів стандартів. В результаті цього практично була зірвана вся програма робіт, які повинні були виконатися в минулому році. Сьогодні у нас вже вересень 2012, але ще й досі не вирішені питання щодо фінансування комплексу цих робіт.

Слухаючи Вас, все ж хочу повернутися до другої частини мого запитання – чим такі дії, або й бездіяльність шкодить українському споживачеві?

Звичайно, всі недоліки і негаразди в сфері технічного регулювання, про які ми з Вами говорили, шкодять споживачеві та негативно впливають на систему захисту прав споживачів. В решті-решт, за все розраховується споживач.

Але давайте подивимось, що у нас відбувається сьогодні. Зараз у всіх на вустах такий модний економічний термін, як «дерегуляція підприємницької діяльності». Ця теза звучить з усіх трибун, навіть на самому високому рівні, лише лінивий про це не говорить. Дійсно, головна роль процесу дерегуляції полягає в зниженні негативного впливу надмірного втручання державних органів в діяльність суб’єктів господарювання і це, звичайно, позитив. Але це зовсім не означає, що держава повинна створити для підприємців режим вседозволеності і безконтрольності. Скажімо відверто, в цих умовах

бізнес буде намагатися при мінімальних затратах отримати максимальний прибуток, така його природа, і, в першу чергу, за рахунок виробництва товарів, які не відповідають вимогам нормативних документів. Це самий легкий шлях і він не потребує вкладення коштів. При цій ситуації саме держава, при реформуванні технічного регулювання, повинна відіграти свою роль і знайти механізм, який би створював паритет інтересів споживача, виробника і продавця. В іншому випадку, при випуску продукції з відхиленням від вимог технічних регламентів і стандартів, вітчизняний товаровиробник ніколи не вийде на світові ринки. Що стосується створення преференцій тільки для збагачення підприємців за рахунок споживачів, то це взагалі аморально і засуджено в усьому світі.

Я хочу наголосити ще на одному актуальному аспекті. Я не дарма говорив про важливість розробки та прийняття технічних регламентів і гармонізованих стандартів. Всі ми знаємо, що Україна вибрала європейський шлях розвитку. Крок за кроком, може повільно, та все ж таки ми ідемо в цьому напрямі. Передбачається підписання Угоди з ЄС про зону вільної торгівлі. Ось виникає питання: з чим Україна прийде на підписання цієї угоди? Якщо національні стандарти не гармонізовані, то Україна буде не спроможна постачати на європейські ринки свою продукцію, тому що за своїми технічними характеристиками, за якісними показниками вона не буде відповідати західним нормам, а це дуже сильний удар вітчизняному виробнику та і в цілому по економіці України. Отже треба робити практичні та професійні кроки, а не займатися популізмом та кидати гасла.

І треба розуміти, якщо буде підписана ця угода, до нас на ринок прийдуть європейські товари, ми, як кажуть в народі, «відчинимо ворота» в один бік і будемо оплачувати робочі місця в інших країнах, а наш виробник буде потихеньку-потихеньку помирати. Ось навіщо потрібна гармонізація стандартів і виважена державна політика в сфері технічного регулювання..

Звичайно, трохи краща ситуація на ринку з такими країнами, як Росія, Казахстан, іншими. Ми разом багато працюємо, приймаються міждержавні стандарти, які також треба гармонізувати, щоб ця продукція постачалася і в Європу.

Яка участь ДП «УкрНДНЦ» у покращенні системи сертифікації та стандартизації в Україні?

– Наше державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (далі ДП «УкрНДНЦ») є провідним підприємством в Україні у сфері стандартизації. Тому цілком природно на нас покладено виконання завдань в рамках Угоди про фінансування Програми підтримки галузевої політики «Сприяння взаємній торгівлі шляхом усунення технічних бар’єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом» за напрямками: внесення змін до чинного законодавства у сфері стандартизації щодо утворення національного органу стандартизації; створення повнотекстової електронної бази національних стандартів; гармонізація стандартів з європейськими та міжнародними.

Але сьогодні я хотів би зупинитися лише на одному аспекті, можливо це дасть відповідь на ряд питань, які ми з Вами обговорювали. На даний час в Україні не має іншого підприємства чи організації ніж наш Центр, який би відповідав вимогам і завданням національного органу стандартизації. Практично і сьогодні ми виконуємо більшість його функцій, зокрема з питань організації, розроблення, експертизи, редагування стандартів, формування і реалізації Плану Національної стандартизації. Тому Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, затвердженим Указом Президента України, доручено Мінекономрозвитку України підготувати, а Кабінету Міністрів України внести у квітні на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері стандартизації щодо утворення національного органу стандартизації». Сьогодні друга половина вересня, а відповіді, де і на якій стадії знаходиться законодавчий проект, ми не можемо отримати.

Зазначеним Національним планом дій також доручено Мінекономрозвитку розробити нову редакцію Закону України «Про стандартизацію», а Кабінету Міністрів України у грудні внести його до Верховної Ради України. Зараз створена робоча група, яка працює над цим проектом.

Більшість підприємств, організацій, фахівців і науковців, які займаються питанням стандартизації, вважають, що національний орган стандартизації повинен створюватись на базі ДП «УкрНДНЦ» з визначенням відповідного статусу, з передачею його в сферу управління безпосередньо Кабінету Міністрів України, з фінансування цього органу у Державному бюджеті окремим рядком за індивідуальними нормативами, тощо. І це цілком логічно і відповідає практиці більшості країн ЄС, до того ж цю позицію підтримують експерти ЄС.

Але в процесі роботи нам стало абсолютно зрозуміло, що деякі чиновники Мінекономрозвитку просто саботують створення в Україні повноцінного національного органу стандартизації. Чому? Відповідь, як кажуть, на поверхні. Зараз Мінекономрозвитку, як правонаступник Держспоживстандарту, повинен безпосередньо виконувати функції національного органу стандартизації, як передбачено в Статуті Міністерства. В той же час, на практиці вони їх не виконують, а дають різного роду вказівки підпорядкованим підприємствам. До речі, і в самому департаменті технічного регулювання Мінекономрозвитку дуже мало кваліфікованих фахівців. Звичайно, краще давати вказівки, чим працювати, маючи «кишеньковий» національний орган стандартизації, як структурний підрозділ Міністерства. Тому Мінекономрозвитку пропонує не створювати повноцінний національний орган стандартизації, а лише покласти його функції на державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства. І це, незважаючи на те, що зазначений Національний план, затверджений Президентом України, чітко вимагає спочатку створити, а потім визначити функції національного органу стандартизації.

Таким чином, обсяг робіт, який на даний час повинен виконуватися Мінекономрозвитку, за що держслужбовці Міністерства отримують чималу заробітну плату з Державного бюджету, пропонується покласти на госпрозрахункове державне підприємство, яке повинне заробляти гроші та вишукувати джерела фінансування для виконання державного замовлення на гармонізацію національних стандартів, виконання науково-дослідних робіт. До речі, всі наші пропозиції, що стосуються надання можливостей підприємству заробляти кошти на ці роботи, Мінекономрозвитку не бере до уваги взагалі. Більш того, деякі фахівці Міністерства все роблять для того, щоб обмежити

господарську і комерційну діяльність ДП «УкрНДНЦ». Такого підходу до вирішення надзвичайно важливих державних проблем, ще не бачила наша національна економіка.

І навіть при такій негативній оцінці сьогоднішнього становища, який вихід, власне, Ви бачите?Хто може вплинути на зміну становища?

– Ми будемо боротися до останнього. По-перше, зараз на сайті Мінекономіки з’явився проект закону для обговорення – ми знову будемо вносити пропозиції. До речі, ми вже це робили, але реакція нульова. Далі будемо працювати в комітетах Верховної Ради. І остання наша надія на новий склад Верховної Ради. Дуже сподіваємося, що будуть обрані дуже кваліфіковані, помірковані люди, які вболівають за державні інтереси.

– Якщо Ви торкнулися виборів до Верховної Ради, на Вашу думку, в програмі якої політичної сили закладені основи захисту прав споживачів, та в цілому системи стандартизації, сертифікації тощо?

– Я дуже сподіваюся, що партія «Зелена планета», в програмних документах якої закладені два питання: забезпечення прав споживачів та екологічна безпека для людей і довкілля, відстоюватиме ці найголовніші питання. Наскільки я знаю, вони не тільки декларують ці проблеми, а практично працюють над програмними документами. Партія напрацьовує Кодекс споживача та Екологічний кодекс, готує пакет законопроектів, які стосуються багатьох сфер життя та розвитку суспільства. І якщо станеться так, що вони пройдуть до Верховної Ради, ми будемо з ними плідно співпрацювати. Нам є, що їм порадити, чим їм допомогти. Це буде суттєва підтримка нашим починанням.

Бесіда вела Тетяна Шальман

AddThis Social Bookmark Button