УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ ВСЕ ЦЕ ПОТРЕБУЄ НАШОГО ЗАХИСТУ ВЖЕ СЬОГОДНІ - СЕРГІЙ ОРЄХОВ

Гаряча лінія

Відправити в FacebookВідправити в Twitter

«Пекельна вода» Донбасу……

Український Донбас може стати регіоном без власних запасів чистої питної води. Найближчим часом, можливо, доведеться відселяти людей із семи міст Донецької і Луганської областей. Шахтні води можуть вийти на рівень мінус 20 метрів, що означає підтоплення будинків і забруднення власних джерел питної води. Дехто з опитаних Радіо Свобода експертів називає це технологічною катастрофою. Ситуацію можна тільки вивчати, включаючи в програми моніторингу якості питної води елементи, неактуальні досі для стандартного набору аналізів – для прикладу, радіоактивні стронцій і цезій із шахти «Юнком», яку затоплюють бойовики на окупованій території. 

 

 

Тепер мова йде і про ртуть!
Кореспондент служби Радіо Свобода поспілкувався із вченими, з експертами про ситуацію з надрами охопленого війною регіону, отримавши також інформацію з анонімних джерел (співрозмовники приховують свої імена з міркувань безпеки). З російськими фахівцями, що розробили проекти затоплення ядерних, ртутних та інших підземних об’єктів Донбасу на територіях, які контролюють угруповання «ДНР»/»ЛНР», поговорити не можна: їхні розробки поки що засекречені.
Ще на початку листопада на території, підконтрольній угрупованню «ДНР», почали затоплювати шахту «2-біс» – це частина закритої ще в 1995 році Микитівської ртутної копальні. Про імовірний «підрив ртутної бомби», що має статися незабаром, заявив керівник громадської організації «Центр військово-політичних досліджень», народний депутат України Дмитро Тимчук. Так станом на кінець 2018 року так звана «влада» «ДНР» зупинила відкачування води з гірських вибірок шахти «2-біс» і «Нова». Трохи раніше, в жовтні цього року, були звільнені всі працівники, які обслуговували й експлуатували насосні установки», – повідомляв Тимчук на своїй сторінці у мережі «Фейсбук».
Центральний горбистий район Донбасу зараз є й найгарячішим із військової точки зору і найбільш вибухонебезпечним в екологічному сенсі. У трикутнику Горлівка – Єнакієве – Торецьк кожне з міст має, крім проблемних шахт, ще й численні склади хімічних відходів, украй небезпечні виробництва, ртутні копальні й підземні капсули з радіоактивним вмістом.
Микитівка із зупиненим ртутним комбінатом – практично передмістя Горлівки (окупована бойовиками територія), де і, крім затоплюваних шахт, чекає свого часу сховище хімічних відходів на місці закритого державного заводу (виробляв вибухівку, зараз сховище налічує під відкритим небом близько 300 тисяч тонн). Невідомо, скільки небезпечних реагентів лежить на складах і в цехах недіючого хімічного гіганта «Стирол». Поруч із окупованим містом Єнакієве стоїть затоплювана з квітня 2018 року шахта «Юнком» зі склистою капсулою, заповненою рідкими радіоактивними відходами, яка утворилася після експериментального підземного ядерного вибуху й нині руйнується. Поруч із українським Торецьком – Новогродівка і її водосховище з отруйними відходами фенольного виробництва (дамба неодноразово зазнавала руйнувань від артилерійських обстрілів).
Лінія фронту пролягає біля Горлівки, і ті, хто стежить за боями на Донбасі, знають, що останні пересування цієї лінії були якраз у цих краях влітку, коли йшли бої за панування над місцевістю, де розташовані шахтні терикони і селища під ними.
Канал Сіверський Донець – Донбас через лінію фронту несе питну воду для всього регіону. Русло каналу багато разів пробивали артилерійські обстріли, воно негерметичне, і за останні чотири роки його не ремонтували. Моніторинг каналу в цих місцях неможливий, зате можлива інфільтрація в нього чого завгодно – від фенольних відходів при прориві греблі під Новогродівкою до шахтних вод із домішками солі (і в перспективі ртутних, радіоактивних, біохімічних відходів). Найближчі фільтрувальні станції, де теоретично можна зробити аналізи і це з’ясувати, розташовані на відстані в кілька десятків кілометрів – Донецька і Макіївська.
Усі 62 шахти Центрального гірського району Донбасу і до війни планували поступово закривати. Війна різко прискорила цей процес, зробила його драматичним – уздовж лінії зіткнення багато шахт розбиті; вода, що виливається через «військові» вибоїни каналу Сіверський Донець – Донбас, безперешкодно потрапляє в гірничі вибірки; всі шахти в цих краях з’єднані збійками (підземними ходами), копальні, які ще працюють, не дають ради з водовідливом через притік води з уже закритих шахт. Території географічно розташовані вище за підконтрольні Україні території, і з шахт, які там «нагорі» закривають, вода неконтрольовано потрапляє в нижні шахти Торецька, Селидового, Золотого (це міста, підконтрольні Києву).
Радіація через рік:
Найвідоміша світові проблема Донбасу – планове затоплення сховища ядерних відходів, що утворилося після промислового ядерного вибуху 1979 року на закритій шахті «Юнком» під Єнакієвим – так званий об’єкт «Кліваж». Тепер бойовики почали затоплювати і закриту ртутну копальню неподалік. Як це виглядає і до чого може призвести?
В ОРДЛО процес масового закриття/затоплення шахт планували місцеві фахівці разом із експертами російських проектних інститутів. Та більше, як «гуманітарну допомогу» російські вчені підготували свій прогноз розвитку гідрогеологічної ситуації на Донбасі. Ті ж самі установи, які його готували, – а це інститут «Шахтопроект» (Санкт-Петербург), федеральна державна бюджетна установа «Гидроспецгеология» за участю АТ «ВНИМПИпроекттехнология» підготували проект затоплення водою об’єкта «Кліваж» – місця проведення підземного ядерного вибуху на шахті «Юних комунарів». Найімовірніше, не обійшлося без них і при розробці проекту «мокрої консервації» шахти «2-біс» на Микитівській ртутній копальні.
АТ «ВНИМПИпроекттехнология» – спадкоємець аналогічного наукового інституту з РРФСР, який в 1979 році якраз і розробляв проект вибуху ядерного заряду в надрах біля Єнакієвого. Зараз цей інститут входить до структури «Росатому», яка відома своєю закритістю.
За словами джерела Радіо Свобода в керівних колах угруповання «ДНР» свого часу відбулася закрита зустріч російських фахівців із представниками підконтрольної Росії адміністрації і «всіма причетними до ситуації фахівцями і виробничниками». Росіяни представили свій проект «мокрої консервації» шахти «Юнком» і гарантували, що «нічого поганого в результаті» статися не повинно. До цього проекту камеру з рідкими відходами ядерного вибуху тримали в «сухій консервації» 39 років поспіль.
З усіма гідрогеологічними прогнозами щодо Донбасу і проектами на кшталт «мокрої консервації» об’єкта «Кліваж» Україну теж обіцяли знайомити – на засіданнях економічної підгрупи на переговорах у Мінську. Обіцяли, але досі не ознайомили. «У Москві останнім часом дійшли висновків, що «екологічні проблеми Донбасу переоцінюють», і різко скоротили спілкування», – пояснює ситуацію джерело Радіо Свобода, близьке до української переговорної групи на зустрічах у Мінську.
Доктор технічних наук, гідрогеолог Євген Яковлєв із Києва і його колеги весь останній рік вивчали ситуацію в Центральному гірському масиві Донбасу і добре розуміють, що відбувається при затопленні радіоактивного об’єкта біля Єнакієвого та інших шахт.
«Затоплення шахт набуло масового характеру при повній відсутності інформації з того боку про масштаби затоплення, – каже Євген Яковлев. – Але нам все ж вдалося простежити протягом останнього року рівні затоплення шахт як з нашого, так і з того боку, причому з того боку ми відстежували 20 шахт. Рівень підйому води в шахті «Юнком» був у три-чотири рази більший, ніж в інших шахтах, початкова швидкість підйому води досягала ураганних темпів – до 4,6 метра на добу! Зараз вона вийшла на півметра на добу: як правило, чим вище піднімається вода, тим повільнішою є швидкість підйому. Ми розуміємо, чому відбувається таке аномальне зростання рівня води – «Юнком» «затиснутий» рівнем вод на сусідніх шахтах «Червоний жовтень» і «Полтавська». Воді в «Юнкомі» просто нікуди розтікатися! І проект росіян полягає якраз у цьому: навіть у разі деформації камери, навіть в разі її повного руйнування і залпового виходу нагору усього, що там зараз є в розчиненій формі, очікувати розтікання радіоактивного вмісту не доводиться», – каже Яковлєв. На його думку, здійснення проекту розраховане на те, що все буде відбуватися повільно, поступово, протягом декількох років, а, отже, не за катастрофічним сценарієм і «потім».
«Обсяг гірничих вибірок шахти «Юнком» такий великий, що навіть якщо там одночасно все розчинити (а там приблизно 50 кюрі), в будь-якому разі це буде в мільйон разів менше, ніж Чорнобиль. Катастрофічного викиду чекати не доводиться, але появи радіонуклідів у питних горизонтах виключати не можна», – пояснює Євген Яковлєв.
На думку членів наукової групи, яка працювала з Яковлєвим, ситуація з радіоактивною капсулою вирішиться через рік, тобто вода до неї підійде до осені 2019 року. Вчені домагаються включення в державний моніторинг якості питної води програми аналізів на радіоактивний стронцій і цезій. 
Влада їх поки не чує – шахту «Юнком» заллє після українських президентських і парламентських виборів!
Коли заллє шахту «2-біс» – поки не відомо: ртутна копальня не з’єднана збійками з вугільними побратимами, і катастрофічного розтікання ртуті, можливо, теж не буде. Що буде? Зазвичай заповнена водою копальня стоїть 3–5 років, а потім внаслідок природного гниття у воді кріпильного лісу і всього іншого все це «сплющується», супроводжуючись потужним викидом під тиском багатьох тисяч тонн породи всієї води вгору – на кшталт техногенного землетрусу потужністю в 3–4 бали, з пошкодженням усіх комунікацій. Ртутна шахта «2-біс» розташована якраз під каналом Сіверський Донець – Донбас,що постачає питною водою всю Донецьку область з обох боків лінії зіткнення, від Донецька до Маріуполя і Покровська.
«Сплющення» копальні і провалення русла каналу в ртутну шахту може обернутися катастрофою для всіх. Але через роки, не просто зараз. Ну і, звичайно, шахтні води зі сполуками ртуті можуть потрапити до водоносних шарів.
Таблиця Євгена Яковлєва показує процес заповнення шахт водою і приблизний час, коли рівень шахтних вод, подекуди значно засолених, подекуди забруднених нафтохімією, десь біологічними відходами (від гниття у воді того ж кріпильного лісу), а десь і радіоактивними ізотопами разом із сполуками ртуті, неминуче вийде на рівень водоносних горизонтів. Для різних районів Донбасу Євген Яковлєв передбачає різні терміни цього виходу – десь до 5, десь і до 12 років. А десь це відбувається вже й зараз!
Міна уповільненої дії:
Донбас є міною уповільненої дії, вода з шахт буде підніматися до рівня збійок і врешті-решт змішається на рівнях водозбору Сіверського Дінця, Кальміусу і резервних джерел питної води. Основна загроза для регіону – втрата резервних джерел питної води, а це означає втрату роботи в моно-містах навколо шахт, втрату інфраструктури, втрату самих міст.
Райони, де зараз розташовані Горлівка і Торецьк, раніше були болотистою місцевістю, з річками, струмками та балками. З розвитком гірничої справи вся ця вода пішла під землю. Зараз вона вже солоною повертається назад, і півмільйонна Горлівка може стати першою жертвою процесу знищення вугільного регіону.
«Жовтий хлопчик»:
Як відбуватимуться і вже відбуваються техногенні катастрофи на Донбасі, можна простежити на прикладі містечка Золоте в Луганській області. Тут працювало шахтоуправління «Первомайськвугілля» – його шість копалень війна розділила навпіл: три шахти опинилися на території, захопленій угрупованням «ЛНР», а три залишилися на контрольованій Києвом території. Імовірно (точно цього ніхто сказати не може), три шахти на непідконтрольній Києву території вже затоплені. У містечку Золоте 17 тисяч мешканців і два підприємства – шахти «Карбоніт» і «Золоте». Остання – найглибша, ключова для цих місць. Якщо її заллє водою, інші підприємства в діючому стані втримати не вдасться.
Навесні раптом насоси шахти «Золоте» перестали справлятися – фахівці стверджують, що додаткова вода пішла з іншого боку лінії зіткнення. Або з «сірої зони» – сусідня шахта «Батьківщина» в балці за крайніми позиціями ЗСУ, але перед крайніми позиціями збройних формувань угруповання «ЛНР». Відповідно, через війну ніяких робіт там бути не може, і її заливає водою.
Катастрофа, яка сталася 2 травня 2018 року, коли приплив води в шахту «Золоте» досяг швидкості 2000 кубометрів на годину. Насоси перестали функціонувати, шахту залило. Стабілізувати рівень води вдалося тільки до 4 липня, коли шахтну воду зупинили на позначці мінус 700 метрів. На 2 травня там було мінус 867, і в ці втрачені 167 метрів потрапили всі шахтні вибірки, які працювали. Видобувати вугілля в шахті «Золоте» тепер ніде, щоб утримати рівень води в стовбурі копальні на рівні «мінус 700 метрів», за годину відпомповують 900 кубометрів. Якщо рівень підніметься вище і заллє стовбур, тоді засолені, забруднені шахтні води потраплять у водоносні шари і – неминуче – в водозабір Попаснянського водоканалу. А він живить, у тому числі, й окупований Луганськ.
Куди йдуть 900 тонн води на годину? Їх зливають у річку Комишуваху, а з її заплави, до речі, якраз і збирає воду Попаснянський водоканал. Річка Комишуваха впадає в річку Лугань, а та в Сіверський Донець. Те, що ллється з шахти «Золоте», там жартома називають «пекельною водичкою»: вугілля Донбасу відоме підвищеним вмістом сірки, вода з шахти «Золоте» містить підвищену кількість міді, заліза і, звичайно, сірчаних сполук – що, за ідеєю, і ріднить її з «пеклом». У світі ж саме таку воду називають по-іншому, вона помаранчева на колір через випадання «жовтого хлопчика» – сполуки заліза феригідриту. Сама поява цього самого феригідриту говорить про цілий ланцюг хімічних реакцій і перетворень, які змінили кислотність води і зробили можливим утворення помаранчевого «жовтого хлопчика», який сам по собі свідчить про дуже високу мінералізацію води.
Майже вся ця вода, густо мінералізована сполуками сірки, міді та заліза, йде в бік російського Кам’янська-Шахтинського по Сіверському Дінцю і далі впадає в Дон. Нескладні підрахунки показують, що біля кордону зараз у воду зливають 21 600 тонн кольорової води на добу.
Ситуація патова: якщо дати залити шахту «Золоте», то неминуче заповняться водою і закриються сусідні шахти «Карбоніт» і «Гірське», мінералізована вода підніметься на водоносні горизонти, і проблеми з питною водою почнуться (якщо вже не почалися) у півмільйона людей навколо.
Зараз розробляється проект посилення відпомповування води, уряд України виділив 131 мільйон гривень на насоси, і, за підрахунками місцевих інженерів, якщо качати 2000 кубометрів на годину, то можна за місяці роботи спробувати осушити виробіток і повернути в експлуатацію шахту «Золоте». Проект очисних споруд обговорюють, але чи здатне на такі капіталовкладення Міністерство вугільної промисловості України (тамтешні шахти державні) і коли очисні споруди в такому разі можуть побудувати – питання риторичні. Як стверджує голова військово-цивільної адміністрації містечка Золоте Костянтин Ільченко, на вугільному державному підприємстві заморожені навіть ті самі, виділені урядом, кошти на відпомповування води німецькими насосами.
Якщо шахту таки будуть рятувати, то в Сіверський Донець і Дон у такому разі попливуть уже 48 000 тонн помаранчевої води на добу. До того ж із Сіверського Дінця в Ростовській області ще й поливають поля. Дон впадає в Азовське море, а радіоактивні елементи і сліди ртутних сполук у Сіверському Дінці потрібно буде ловити не раніше ніж через півтора року. Миттєвої катастрофи, пов’язаної з Донбасом, дійсно не буде.
У Києві за підтримки офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні була представлена інформаційна система, яка дозволяє відстежувати ситуацію на територіях, які постраждали від конфлікту на сході країни, і нова програма моніторингу води басейну річки Сіверський Донець – із початковою оцінкою екологічних ризиків. Ці програми будуть використовуватися для відстеження ситуації та інформування громадськості про стан навколишнього середовища в регіоні. Програма державна, створена на гроші ОБСЄ.
Для того, щоб не допустити аварій, потрібно зупинити війну! 
Потрібно перестати атакувати ці території, які насичені загрозливими техногенними об’єктами, надати можливість виконувати повною мірою свої повноваження на непідконтрольних у даний момент територіях.

AddThis Social Bookmark Button