УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ УКРАЇНА - ЦЕ ЧИСТА ДЖЕРЕЛЬНА ВОДА, БЕЗКРАЇ ЛАНИ, ЗЕЛЕНІ ЛІСИ ВСЕ ЦЕ ПОТРЕБУЄ НАШОГО ЗАХИСТУ ВЖЕ СЬОГОДНІ - СЕРГІЙ ОРЄХОВ

Гаряча лінія

Відправити в FacebookВідправити в Twitter

Про що ми (не) замислюємося, гуляючи лісом

Таємниче життя деревКнижка «Таємниче життя дерев» здатна здивувати читача. Насамперед — завдяки своїй темі.

Воллебен П. Таємниче життя дерев / Петер Воллебен; пер. з нім. Ю. Микитюк. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 224 с

 

 

Її автор, Петер Воллебен (Peter Wohlleben), понад двадцять років спостерігав за життям дерев, працюючи в лісництві в Гюммелі, що на заході Німеччини. Він пише про ліси і дерева у несподіваному контексті.
Гюммель

Дерева і ліси можуть бути гарними і корисними — цим нікого не здивуєш. Про це написано багато. Але навряд чи людина часто замислюється про те, чи можуть дерева і ліси бути розумними. Якщо ж комусь раптом випадає говорити про дерева і розум, то конотації негативні. Це закарбувалося навіть у мові: «дурний, як пень», «дубова голова».

Натомість основна ідея автора полягає якраз у тому, що дерева розумні, а в лісах все влаштовано дивовижно мудро.

Книжка складається з багатьох невеличких розділів приблизно по 5 сторінок. У кожному розповідається про один із аспектів лісового життя.
Лісова лотерея

Кожне побачене нами дерево проходить довгий шлях відбору і боротьби. Приміром, бук. Петер Воллебен часто бере за приклад саме його, бо це розповсюджене в німецьких лісах дерево.

Бук звичайний

Кожні п'ять років бук виробляє щонайменше 30 000 горішків. Загалом протягом свого життя бук встигає створити 1 800 000 горішків. Із них лише один пройде всі етапи відбору і стане дорослим деревом.

Бук звичайний

 

Ми сприймаємо боротьбу і смерть як належне, коли йдеться про світ тварин. Натомість життя дерев здається нам пасивним і безтурботним. Воллебен показує, що лісові дерева проходять важкий тривалий шлях. Кожне з них — справжній переможець лотереї. Наступного разу, побачивши дерево, задумаймося про те, скільки перешкод воно подолало, перш ніж виросло!
Повільно, тільки повільно

Воллебен каже: «Ми, люди, давно вже втратили бачення того, що насправді є старим».

У сучасних лісництвах процес зорієнтований на те, щоб якомога швидше вирощувати дерева. Насправді ж у природних умовах вони зростають повільно. Молодняк опиняється у затінку дорослих. Крони буків-«батьків» утворюють особливий режим, пропускаючи на землю лише 3% сонячного світла. Юні саджанці просто не мають ресурсів, щоб швидко рости вгору і збільшувати стовбур. І це цілком нормально — повільне зростання є запорукою успіху. Молоді дерева тонкі і гнучкі, тому їх важко зламати. В умовах обмежених ресурсів вони «навчаються» раціонально їх використовувати, щоб успішніше виживати далі.

Правила лісового етикету

Природне середовище висуває певні вимоги і до зовнішнього вигляду дерев. Найкращі шанси на виживання у дерев із рівним стовбуром і симетричною кроною. Ця естетика дуже прагматична, адже «основу дерева іноді шарпає буря, що відповідає 200-тонній вазі поїзда». Щоб витримувати такі навантаження, дерево повинно рівномірно їх розподіляти, а це можливо насамперед завдяки симетрії.

Ліс як водяна помпа

Дерева впливають на клімат. Ба більше, вони його створюють. Дерева не просто пасивно поглинають вологу для свого розвитку — вони її транспортують, живлячи себе і довкілля.

Хмари, що утворюються над морями, здатні просунутися у глибину континентів лише на 600 км від узбережжя. Коли хмара пролилася дощем, звідки взятися новій воді і головне — як передати її далі? Тут до гри вступають ліси. Дихаючи, вони випаровують воду, і завдяки цьому утворюються нові хмари, тепер уже на суходолі. Передаючи воду далі, дерева беруть участь у забезпеченні дощами навіть найвіддаленіших від узбережжя районів.

 

Тривожні часи

Дерева потерпають від природних катаклізмів. Особливо тяжко паркам, міським деревам та штучним лісовим насадженням.

У прадавньому лісі дерева зростають повільно і завжди мають поруч старших родичів. У природі співіснують особини різних поколінь. Натомість штучно висаджені дерева однакові за віком — адже їх саджали одночасно. Тому старші родичі не можуть їх захистити. До того ж, штучні насадження часто не можуть достатньо заглибитися корінням в ущільнений ґрунт у містах. Тому вони беззахисні перед ураганами, які легко вивертають їх. Загалом штучні насадження гірше вміють протистояти хворобам, шкідникам, пожежам і стихійним лихам: цю слабкість зумовлено браком ієрархії та «досвіду».

Тому автор всіляко закликає створювати осередки лісів, до яких людина абсолютно не втручалася б. Навіть стволи померлих від старості дерев небажано зрубувати і вивозити: вони мають трухлявіти і падати, перетворюючись на гумус і даючи поживу іншим видам.

Про що ми (не) замислюємося, гуляючи лісомТаємниче життя деревКнижка «Таємниче життя дерев» здатна здивувати читача. Насамперед — завдяки своїй темі.Воллебен П. Таємниче життя дерев / Петер Воллебен; пер. з нім. Ю. Микитюк. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — 

224 сЇї автор, Петер Воллебен (Peter Wohlleben), понад двадцять років спостерігав за життям дерев, працюючи в лісництві в Гюммелі, що на заході Німеччини. Він пише про ліси і дерева у несподіваному контексті.ГюммельДерева і ліси можуть бути гарними і корисними — цим нікого не здивуєш. Про це написано багато. Але навряд чи людина часто замислюється про те, чи можуть дерева і ліси бути розумними. Якщо ж комусь раптом випадає говорити про дерева і розум, то конотації негативні. Це закарбувалося навіть у мові: «дурний, як пень», «дубова голова».Натомість основна ідея автора полягає якраз у тому, що дерева розумні, а в лісах все влаштовано дивовижно мудро.Книжка складається з багатьох невеличких розділів приблизно по 5 сторінок. У кожному розповідається про один із аспектів лісового життя.Лісова лотереяКожне побачене нами дерево проходить довгий шлях відбору і боротьби. Приміром, бук. Петер Воллебен часто бере за приклад саме його, бо це розповсюджене в німецьких лісах дерево.Бук звичайнийКожні п'ять років бук виробляє щонайменше 30 000 горішків. Загалом протягом свого життя бук встигає створити 1 800 000 горішків. Із них лише один пройде всі етапи відбору і стане дорослим деревом.Бук звичайнийМи сприймаємо боротьбу і смерть як належне, коли йдеться про світ тварин. Натомість життя дерев здається нам пасивним і безтурботним. Воллебен показує, що лісові дерева проходять важкий тривалий шлях. Кожне з них — справжній переможець лотереї. Наступного разу, побачивши дерево, задумаймося про те, скільки перешкод воно подолало, перш ніж виросло!Повільно, тільки повільноВоллебен каже: «Ми, люди, давно вже втратили бачення того, що насправді є старим».У сучасних лісництвах процес зорієнтований на те, щоб якомога швидше вирощувати дерева. Насправді ж у природних умовах вони зростають повільно. Молодняк опиняється у затінку дорослих. Крони буків-«батьків» утворюють особливий режим, пропускаючи на землю лише 3% сонячного світла. Юні саджанці просто не мають ресурсів, щоб швидко рости вгору і збільшувати стовбур. І це цілком нормально — повільне зростання є запорукою успіху. Молоді дерева тонкі і гнучкі, тому їх важко зламати. В умовах обмежених ресурсів вони «навчаються» раціонально їх використовувати, щоб успішніше виживати далі.Правила лісового етикетуПриродне середовище висуває певні вимоги і до зовнішнього вигляду дерев. Найкращі шанси на виживання у дерев із рівним стовбуром і симетричною кроною. Ця естетика дуже прагматична, адже «основу дерева іноді шарпає буря, що відповідає 200-тонній вазі поїзд

а». Щоб витримувати такі навантаження, дерево повинно рівномірно їх розподіляти, а це можливо насамперед завдяки симетрії.Ліс як водяна помпаДерева впливають на клімат. Ба більше, вони його створюють. Дерева не просто пасивно поглинають вологу для свого розвитку — вони її транспортують, живлячи себе і довкілля.Хмари, що утворюються над морями, здатні просунутися у глибину континентів лише на 600 км від узбережжя. Коли хмара пролилася дощем, звідки взятися новій воді і головне — як передати її далі? Тут до гри вступають ліси. Дихаючи, вони випаровують воду, і завдяки цьому утворюються нові хмари, тепер уже на суходолі. Передаючи воду далі, дерева беруть участь у забезпеченні дощами навіть найвіддаленіших від узбережжя районів.Тривожні часиДерева потерпають від природних катакл

ізмів. Особливо тяжко паркам, міським деревам та штучним лісовим насадженням.У прадавньому лісі дерева зростають повільно і завжди мають поруч старших родичів. У природі співіснують особини різних поколінь. Натомість штучно висаджені дерева однакові за віком — адже їх саджали одночасно. Тому старші родичі не можуть їх захистити. До того ж, штучні насадження часто не можуть достатньо заглибитися корінням в ущільнений ґрунт у містах. Тому вони беззахисні перед ураганами, які легко вивертають їх. Загалом штучні насадження гірше вміють протистояти хворобам, шкідникам, пожежам і стихійним лихам: цю слабкість зумовлено браком ієрархії та «досвіду».Тому автор всіляко закликає створювати осередки лісів, до яких людина абсолютно не втручалася б. Навіть стволи померлих від старості дерев небажано зрубувати і вивозити: вони мають трухлявіти і падати, перетворюючись на гумус і даючи поживу іншим видам.атхненно підсумовує: «Під кронами дерев щодня відбуваються драми та зворушливі історії кохання, саме тут перед порогами наших домівок зберігся останній шматок природи».дня відбуваються драми та зворушливі історії кохання, саме тут перед порогами наших домівок зберігся останній шматок природи».

AddThis Social Bookmark Button